12 січня 1907 року народився Сергій Корольов – геніальний конструктор ракетно-космічних систем. Напевне, не було на Землі іншої людини, яка б так любила небо. Але життя винахідника було трагічне.
Народився Сергій Павлович в м. Житомир. Його батько Павло Якович викладав російську мову і словесність в Першій чоловічій гімназії. Мати, Марія Миколаївна, походила із заможного українського купецького роду, мріяла здобути вищу освіту, жити насиченим та цікавим життям. Незабаром після народження Сергія батьки розлучилися, і з 3 років він виховувався у дідуся з бабусею в м. Ніжин.
Саме в Ніжині в 1910 році він побачив славнозвісного авіатора Сергія Уточкіна. Мабуть, з того часу Корольов почав марити небом.
В 1916 році мама хлопчика, Марія Миколаївна, яка на той час вже закінчила Вищі жіночі курси, вдруге вийшла заміж. Вітчим Сергія отримав призначення в Одесу, куди й переїхала вся родина. Вчився майбутній конструктор в 3-й Одеській гімназії.
Це був неспокійний час. В місті постійно змінювалася влада: то приходили радянські війська, через декілька днів – австро-німецькі частини. Дітям не рекомендували ходити до школи, її в підсумку закрили. Сидячи вдома, Сергій запоєм читав, безсистемно, все, що потрапляло під руку.
В 1920 році нарешті запанував спокій, в Одесі встановилася радянська влада. Сергію Корольову батьки купили скрипку, але музика його не цікавила. Йому подобалося будувати моделі кораблів і аеропланів. Хлопець уміє добре плавати, пірнає зі скель, бешкетує в порту – особливим шиком серед ровесників вважалося залізти на пароплав, аби подражнити боцмана і, втікаючи від нього, шубовснути в воду.
В 1922 році, здавши іспити за шість класів, Сергій вступив до одеської будпрофшколи №1. Весь свій вільний час він проводив біля бази загону гідроавіації і незабаром добре знав всю будову літаків, сидів у кріслі пілота. В 1923 році хлопець почав працювати над своїм першим планером. А в наступному році він вступив до Київського політехнічного інституту, де відкрилося авіаційне відділення.
Так розпочався шлях Сергія Корольова до підкорення неба. В його житті було все – і політичний арешт, і виправно-трудові табори. Відбував покарання конструктор на Колимі, працював на копальні, возив тачкою золотий пісок. З того часу золото він ненавидів. В таборі набув безліч хвороб.
З 1956 року Корольов – керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру. Але за життя Сергія Павловича його ім’я було відоме лише вузькому колу колег та родичів. Напевне, за всю історію науки не було більш засекреченого вченого, ніж Корольов.
Через це Нобелівський комітет не зміг нагородити його як автора першого в історії людства штучного супутника Землі. Повторну спробу – і знову невдалу – комітет зробив після польоту в космос Юрія Гагаріна. Але ім’я конструктора всіх цих апаратів світ дізнався лише після його смерті в січні 1966 році.
І хай лише після смерті, але ім’я Сергія Корольова стало відомим і шанованим в усьому світі. Але цього йому так не вистачало за життя…
Дізнайся більше:
Дорога до зірок: Сергій Павлович Корольов (1907-1966) : рекомендаційний бібліографічний покажчик для читачів-учнів 7-9 класів / уклад. Н. О. Гажаман. – Київ : [б. в.], 2007. – 24 с.
Шевчук С. Сергій Корольов / С. Шевчук ; пер. з рос. Н. Сидорової. – Харків : ПЕТ, 2015. – 126 c.
Космічні орбіти України
(до ювілейних дат діячів космічної галузі)
Залишити відповідь